Аграрний сектор – пріоритетний в економіці України. Його частка у валовій доданій вартості складає майже 15%, а  доля аграрної продукції вукраїнському експорті зросла за останні роки до 46%. Агарний потенціал дозволяє гарантувати продовольчу безпеку країни та формувати значні партії сільськогосподарської продукції на зовнішні ринки. Водночас, спрогнозувати наслідки впливу пандемії (COVID-19) на аграрну галузь в Україні надзвичайно складно.

 Як пристосуватися до сучасних викликів та на  них реагувати,   виданню  «Нові медіа про» розповів  Віталій  Данкевич –  доктор економічних наук, професор Поліського національного університету.

Основне питання: чи буде продовжено режим надзвичайної ситуації в країні загалом, як довго триватиме карантин. Нині ситуація в Україні, на відміну від Італії, Іспанії, Німеччини, США, виглядає більш-менш прийнятною. А чого чекати восени? В Україні планують створити раду з продовольчої безпеки, адже вже нині треба думати про те, як в рамках надзвичайної ситуації  організувати безперебійну діяльність сільськогосподарських і переробних підприємств. Держава має дбати про забезпечення населення продовольством та виконання експортних контрактів, а у цьому процесі задіяні не тільки сільськогосподарські підприємства, а й суміжні галузі, зауважує науковець.

Отже, що може вплинути на стан продовольчої безпеки у ситуації карантинних заходів?

Перше збій у глобальній логістиці. Продовольчі поставки – це складна мережа, що включає в себе виробників, споживачів, переробку і зберігання, транспортування та збут. Із поширенням  вірусу COVID-19  та зростанням числа хворих, а також карантинних заходів, у останні місяці глобальна логістична система на всіх рівнях піддається безлічі випробувань і навантажень. Це впливає і на вітчизняний аграрний сектор, адже ми імпортуємо значну  кількість насіння, засобів захисту рослин, сільськогосподарської техніки та комплектуючих.

Друге трансформація світового сільського господарства. Нині постає проблема у виробництві плодово-овочевої продукції, де велика частка затрат робочої сили. В Європі овочі і фрукти вирощуються із залученням працівників з України, які тепер повернулися додому. Відповідно, робочої сили там бракує. Вже зараз європейські фермери визнають –  наявна продукція псується. Після закінчення карантинних заходів, країни намагатимуться захистити власного виробника. Відповідно ми матимемо проблеми, пов’язані із закриттям європейських ринків збуту.

Третє зниження доходів населення. Структура нашого внутрішнього ринку теж змінилася. Вже суттєво скоротилося  споживання харчових продуктів через закриття ресторанів, готелів. Через безробіття знизилися доходи населення, а отже і купівельна спроможність.

Поліський національний університет провів дослідження проблематики продовольчої безпеки держави, використовуючи сучасні космічні та геоінформаційні інструменти та технології. Нещодавно у Поліському національному університеті завершили проведення соціологічного дослідження  «Оцінка рівня продовольчої безпеки країни в умовах запровадження ринку землі» на базі програмного середовища ArcGIS. Опитано 1381 респондент, в тому числі 1325 респондентів з Житомирської області, 1171 з яких є землевласниками.

Вибіркова сукупність опитаних жителів Житомирщини є репрезентативною за двома ознаками. Враховуючи чисельність населення регіону (1217936 осіб), довірча ймовірність дослідження становить 97 % . Загальна кількість землевласників в області складає 1023000 осіб і при опитуванні 1171 землевласників довірча ймовірність рівна 95 % .Під час опитування дотримано структуру розподілу респондентів у межах районів і враховано гендерний розподіл населення (46 % чоловіків та 54 % жінок). 89 % респондентів проживають у сільських населених пунктах, 11% – в містах; 88 % опитаних мають у власності одну та більше земельних ділянок.

У процесі дослідження виявлено, що значна кількість респондентів мають проблеми зі збутом вирощеної продукції, певна частка якої (за відсутності можливості реалізувати та за неналежних умов зберігання) псується. Зокрема, 28% респондентів не реалізують надлишки виробленої продукції, 31%  – здають надлишки продукції на місцеві ринки, 18% – на обласні ринки, а 17% здають переробним підприємствам.

Встановлено, що мешканці найближчих до Житомира районів (Романівський, Черняхівський, Коростишівський, Андрушівський, Бердичівський, Чуднівський, Житомирський) значну частину надлишків вирощеної продукції реалізують в обласному центрі. Це пов’язано з розвинутою логістикою та ціною на продукцію. У Попільнянському та Ружинському районах є залізничне сполучення, що дає можливість реалізувати продукцію у Києві. Аналогічна ситуація у Брусилові, який розташований неподалік Києва.

Віддалені від обласного центру райони мають ще гіршу інфраструктуру і рідко співпрацюють з переробними підприємствами.

Що стосується купівлі харчових продуктів, то більшість респондентів (незалежно від розташування) купують їх у місцевих магазинах. Вони не мають інших альтернатив, враховуючи логістичне сполучення між селами та райцентрами. Характерним є виїзд у райцентр раз на тиждень для закупівлі продуктів.

У районах з більш розвинутою інфраструктурою (Романівський, Черняхівський, Коростишівський, Андрушівський, Бердичівський, Чуднівський, Житомирський, Брусилівський) населення має змогу частіше виїжджати у райцентри чи міста та купувати харчові продукти. Відповідно, мешканці таких районів мають ширший вибір продуктів за вигіднішими цінами та кращої якості. У віддалених та малозаселених районах існують проблеми з доступом до якісних харчових продуктів (Олевський, Овруцький, Народицький райони).

Проведене дослідження показало, що лише 24% населення Житомирської області повною мірою забезпечують власні потреби у харчових продуктах та не економлять кошти на продовольстві. 48% респондентів деякі харчові продукти змушені замінювати на дешевші. У менш економічно розвинутих районах (Олевський, Андрушівський, Баранівський, Овруцький, Народицький, Ємільчинський, Чуднівський, Романівський, Черняхівський, Ружинський, Лугинський) виявлено проблеми із забезпечення населення продовольством. Найбільш купівельно спроможними є мешканці Житомирського, Малинського, Любарського, Попільнянського та Коростенського районів. Саме там найбільша частка населення, якому повністю вистачає коштів для купівлі харчових продуктів.

Важливими факторами ризику продовольчої безпеки стали:

  • ускладнення посівної компанії та жнив. Посівна компанія, догляд за посівами та збір урожаю  складні саме з огляду на карантинні заходи. Відповідно все вплине  і на собівартість продукції;
  • екстремальна посуха-Вперше за 120 років в Україні не було весняного водопілля, аномально тепла зима була дуже позитивною для розвитку хвороб та шкідників сільгоспкультур. Відповідно зростуть витрати фермерів на обробку посівів;
  • підготовка до запуску ринку землі. Закон про обіг земель сільськогосподарського призначення набирає чинності в липні 2021 р. Він обмежує продаж  українським покупцям до 100 га. 

Аналізуючи  відповіді землевласників під час проведеного анкетування щодо планів відносно подальшого використання землі, встановлено, що у районах з нижчим рівнем соціально-економічного розвитку та, відповідно, низьким станом матеріального забезпечення населення (Романівський, Черняхівський, Ружинський, Пулинський, та Лугинський райони) значна частка власників земельних паїв мають намір їх продати (26 %). Аналогічна ситуація спостерігається поблизу міст (Житомира, Коростеня), де люди не вбачають перспективи у власній сільськогосподарській діяльності.

Очікується обмеження експорту та імпорту аграрної продукції. Враховуючи карантинні обмеження, шляхи для експорту вітчизняної сільськогосподарської продукції частково заблоковані через закриті кордони.

Найбільш незахищені категорії товаровиробників  у даній ситуації – фермерські та селянські господарства. Раніш вони до 80 % власної продукції реалізували через районні  та міські ринки. Зараз такі можливості збуту обмежено.

Позитивним у цій ситуації може бути те, вважає Віталій Данкевич, що обсяги переробки сільськогосподарської продукції та виробництва харчової промисловості можуть таки зрости. Перш за все, це відбудеться внаслідок звуження інших каналів реалізації для сільськогосподарських товаровиробників під впливом обмежень переміщення товарів, в тому числі й на експорт.

Пресслужба Поліського національного університету

 

Корисні посилання