Фахівці Поліського національного університету продовжують дослідження проблематики продовольчої безпеки держави із використанням сучасного інструментарію, зокрема космічних та геоінформаційних інструментів і технологій. 

 

Нещодавно завершилося проведення соціологічного дослідження “Оцінка рівня продовольчої безпеки країни в умовах запровадження ринку землі” на базі програмного середовища ArcGIS.

«Наразі публікуємо другу частину результатів дослідження, що відображають стан продовольчого забезпечення населення Житомирської області, – пояснює ректор Поліського національного університету Олег Скидан. –  У процесі дослідження опитано 1207 респондентів (88%) з сільської місцевості та 199 (12%) з міста. Отримані результати свідчать, що 24% опитаних отримують з власних земельних ділянок понад 60% харчових продуктів, які вони споживають. Ще 24% респондентів отримують зі своїх ділянок 30–60 % таких продуктів, 19% – 10–30% продуктів з власних земельних ділянок». 

У рамках дослідження було виявлено низку регіональних особливостей використання сільськогосподарських земель та продовольчого забезпечення населення:

  •  Житомирська область розташована у двох природно-кліматичних зонах, північна її частина (80%) – у зоні Полісся, південна (20%) – у межах Лісостепу. Лісостепова зона (Андрушівський, Бердичівський, Любарський, Попільнянський, Ружинський та Чуднівський райони) характеризується кращими земельними ресурсами, сприятливішими умовами для аграрного виробництва.  У цих районах більша частка населення, яке на власних земельних ділянках отримує харчові продукти для власного споживання.
  • Свою специфіку мають і райони, райцентри яких є містами (Житомирський, Коростенський, Малинський, Бердичівський, Новоград-Волинський).  Їх населення значно менше задіяне в аграрній сфері, працює у містах та переважно купує харчові продукти.
  •  Особливостями Олевського та частини Овруцького районів є висока залісненість, бідні землі та активний видобуток корисних копалин. Відповідно, для виробництва сільськогосподарської продукції для власних потреб умови у цих районах не достатньо сприятливі. Це зумовлює низьку частку спожитої продукції, яку власники землі отримують зі своїх земельних наділів.
  • Значні площі сільськогосподарських земель Житомирської області забруднені радіонуклідами та низькородючі.  Йдеться про  Народицький, Коростенський, Лугинський, частину Овруцького та Малинського районів, де значні масиви сільськогосподарських земель не використовуються або використовуються частково.
  • Характерною особливістю Поліської зони є різке зменшення поголів’я ВРХ. З кожним роком у господарствах населення зменшується чисельність корів. Відповідно люди змушені купувати молочні та м’ясні продукти.

«У процесі дослідження  також встановили, що значна кількість респондентів мають проблеми з реалізацією вирощеної продукції, певна частка якої за відсутності можливості реалізувати та при неналежних умовах зберігання псується, – продовжує Скидан. –   Так, 28% респондентів не реалізують надлишки виробленої продукції, 31% опитаних здають надлишки продукції на місцеві ринки, 18% – на обласні ринки, а 17% здають переробним підприємствам. Встановлено, що мешканці найближчих до м. Житомир районів (Романівський, Черняхівський, Коростишівський, Андрушівський, Бердичівський, Чуднівський, Житомирський) значну частину надлишків вирощеної продукції реалізують в обласному центрі. Це пов’язано з логістикою та ціною на продукцію. У Попільнянському та Ружинському районах є залізничне сполучення, що дає можливість реалізувати продукцію у Києві. Аналогічна ситуація у Брусилові, який знаходиться неподалік Києва. При цьому, значна кількість населення сільської місцевості частину вирощеної продукції віддає дітям, що живуть у місті. Водночас, віддалені від обласного центру райони мають гіршу інфраструктуру і рідко співпрацюють з переробними підприємствами. 

Щодо купівлі харчових продуктів, то більшість респондентів (незалежно від розташування) купують їх у місцевих магазинах. Вони не мають інших альтернатив, враховуючи логістичне сполучення між селами та райцентрами. Характерним є виїзд у райцентр раз на тиждень та закупівля продуктів. У районах з більш розвинутою інфраструктурою (Романівський, Черняхівський, Коростишівський, Андрушівський, Бердичівський, Чуднівський, Житомирський, Брусилівський) населення має змогу частіше виїжджати у райцентри чи міста та купувати продукти. Відповідно, мешканці таких районів мають ширший вибір продуктів за вигіднішими цінами. 

Щодо якості та безпечності харчових продуктів встановлено, що 46% опитаних частково задоволені якістю харчових продуктів, 39% задоволені повною мірою та 15% – не задоволені. Результати опитування засвідчили, що у районах з більш розвиненою інфраструктурою, розташованих ближче до міст, у населення є змога купувати харчові продукти у ширшому асортименті і кращої якості. У віддалених та малозаселених районах існують проблеми з доступом до якісних харчових продуктів (Олевський, Овруцький, Народицький райони)».

Таким чином, проведене дослідження Поліського національного університету показало, що лише 24% населення Житомирської області повною мірою забезпечують власні потреби у харчових продуктах та не економлять кошти при їх купівлі. 48% респондентів змушені деякі харчові продукти замінювати на дешевші. У менш економічно розвинутих районах (Олевський, Андрушівський, Баранівський, Овруцький, Народицький, Ємільчинський, Чуднівський, Романівський, Черняхівський, Ружинський, Лугинський) виявлено проблеми із забезпечення населення продовольством. 

У багатьох людей немає постійної високооплачуваної роботи, у районах працює невелика кількість підприємств, характерним є запровадження вахтового методу господарювання у сільському господарстві. 

Все це відображається на купівельній спроможності населення. Найбільш купівельно спроможним є населення у Житомирському, Малинському, Любарському, Попільнянському та Коростенському районах. Саме там найбільша частка населення, якому повністю вистачає коштів для купівлі харчових продуктів.

Результати дослідження свідчать, що в структурі витрат населення питома вага витрат на харчові продукти є досить вагомою. Зокрема, 19 % респондентів витрачають на харчові продукти понад 50% доходу. Ще 50% респондентів витрачають на харчування 30–50% власного доходу. І лише 26% опитаних витрачають на харчування 10–30% доходу.

Пресслужба Поліського національного університету

Корисні посилання