Бойко Степан Григорович

Бойко Степан Григорович

(14.01.1924)

Герой Соціалістичної Праці

(Указ Президії Верховної Ради СРСР від 22.12.1977)

 

Народився 14 січня 1924 року у селі Козіївці Коростишівського району Житомирської області. Батько Григорій Федорович – бригадир з технічних культур, садівник плодорозсадника, воював на Першому Українському фронті.

У 1938 році закінчив семирічну школу, рік працював у місцевому колгоспі.

З 1939–1941 рр. навчався у Крошненському сільськогосподарському технікумі плодоовочівництва ( нині Житомирський агротехнічний коледж). Під час окупації – учасник комсомольсько-молодіжної підпільної організації. З листопада 1943 – на фронті. У складі 1 гвардійського кавалерійського корпусу генерала Баранова брав участь у боях за місто Житомир. Навідником мінометної обслуги воював на 3 Білоруському фронті: учасник операції „Багратіон”. Учасник боїв у Білорусії, Прибалтиці, воював на території Східної Прусії. Двічі  поранений. Демобілізований як інвалід війни. Після війни працював у Коростишівському райземвідділі інструктором-організатором та агрономом-плановиком. У 1948 році закінчив технікум і 25 років працював у Червоноармійському районі Житомирської області агрономом, головним агрономом, завідувачем райземвідділу, начальником райуправління сільського господарства й заготівель. Після вересневого
(1953 р.) Пленуму ЦК КПРС, коли районний апарат управління сільського господарства був переданий машинно-тракторним станціям, обраний секретарем райкому партії по зоні Улашанівської МТС, пізніше  призначений її директором.

З 1958 року – другий секретар Червоноармійського райкому партії.  З 1959 року – голова колгоспу ім. Леніна села Великий Луг. Свій досвід головування виклав у книзі „Голова колгоспу – практика високої проби”.
 – Житомир, 2007. – 103 с.

У 1966 році обраний першим секретарем Червоноармійського райкому партії. Район з економічно і соціально найбільш відсталого в області вийшов у число кращих. Урожайність зернових зросла з 8 до 22 центнерів з гектара, надій молока від корів – з 1150 до 2600 літрів. Зросло виробництво валової продукції.

План дев’ятої п’ятирічки з виробництва і продажу основних видів сільськогосподарської продукції район виконав за 4,5 роки. За підсумками Всесоюзного соціалістичного змагання у 1973 році району присуджено Всесоюзний Червоний Прапор.

З ініціативи С.Г. Бойка і голови райвиконкому П.П. Омельчака започаткувався нетрадиційний стиль партійної й організаторської роботи, який в області набув назви „Червоноармійська школа”, школа діловитості, поваги до людей праці, відмова від паперової показухи, приписок. У районі сформувався боєздатний колектив і надійний резерв кадрів.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 29.03.1966 року С.Г. Бойко нагороджений орденом Леніна, ланкова-хмеляр Ф.М. Люшненко удостоєна звання Героя Соціалістичної Праці, урядові нагороди отримали ще 10 колгоспників. Район став флагманом серед інших районів області. У 1976, 1977 рр. одержали небувалий урожай: 30 ц зернових, 325 ц цукрових буряків, 130 ц картоплі. Всі колгоспи і радгоспи  стали рентабельними. За керівництво районом С.Г. Бойко нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора (18.04.1971) та другим орденом Леніна (8.10.1973).

У 1974–1983 рр. – перший секретар Ружинського райкому партіі. Цінував кожну робочу хвилину, постійно бував у трудових колективах – на фермах, тракторних бригадах, полях, на будовах, у школах. Доярок, трактористів, ланкових, бригадирів знав по імені і по батькові, вмів вислухати і допомогти кожній людині.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 22.12. 1977 року йому присвоєне почесне звання Героя Соціалістичної Праці з врученням ордена Леніна, Золотої медалі „Серп і Молот”, Грамоти Президії Верховної Ради СРСР. Разом з ним нагороджено 140 працівників району.

Обирався делегатом ХХ1V з’їзду КПУ та ХХV з’їзду КПРС, депутатом Верховної Ради Української РСР десятого скликання, неодноразово був депутатом обласної та районних рад депутатів трудящих, членом обкому КПУ.

У 1984–1988 рр. працював заступником начальника  агропромислового об’єднання „Укрхміль”, а у 1989–1994 рр. – в управлінні охорони навколишнього природного середовища в Житомирській області, у 1996–2003 рр. на громадських засадах – заступником голови обласної ради Організації ветеранів України. З 1987 р. - член обкому КП України. Є заступником голови ради клубу „Золота Зірка”.

Рішенням сесії Ружинської селищної ради від 08.10.2004 року С.Г. Бойку видано диплом „Почесний громадянин смт Ружин” та рішенням Червоноармійської районної ради № 285 від 18.08.2009 року присвоєне звання „Почесний громадянин Червоноармійського району”.

С.Г. Бойко є автором 8 книг, в яких  висвітив свій досвід  роботи на відповідальних високих посадах, участь у Великій Вітчизняній війні. В цих мемуарах викладена історія країни, родини. Залишається активним дописувачем районних, обласних, республіканських газет.

Нагороди:

Бойові:

  • Орден Вітчизняної війни 1 ст.  Указ Президії Верховної Ради СРСР від 11.03.1985);
  • Орден Богдана Хмельницького і медаль „Захиснику Вітчизни” (Указ Президента України від 14.10.1999);

Медалі:

  • „За відвагу” (Указ Президії Верховної Ради СРСР від 01.09.1944);
  • „За відвагу (Указ Президії Верховної Ради СРСР), знайдений працівниками військкомату;
  • „За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941–19045 рр.” (Указ Президії Верховної Ради СРСР від  09.05.1945);
  • „За взяття Кенігсбергу” (від 09.06.1945);
  • „За визволення Білорусії” (від 25.02.2005 та від 03.06.2009);
  • Шість ювілейних медалей в ознаменування Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941–1945рр.;
  • Чотири ювілейних медалі в ознаменування 30, 40, 50, 60-річчя  Збройних Сил СРСР;
  • Нагрудний знак „Партизан України 1941–1945 рр.”

 

Трудові нагороди:

  • Орден Леніна (Указ Президії Верховної Ради СРСР  від 29. 03.1966);
  • Орден Трудового Червоного Прапора (Указ Президії Верховної Ради СРСР від 08.04.1971);
  • Орден Леніна (Указ Президії Верховної Ради СРСР від 08.12.1973);
  • Присвоєне почесне звання Героя Соціалістичної Праці з врученням ордена
  • Леніна, золотої медалі „Серп і Молот” , Грамоти Президії Верховної Ради СРСР (Указ Президії Верховної Ради СРСР від 22.12.1977);

 

Медалі:

  • „За трудову доблесть” (Указ Президії Верховної  Ради СРСР від 15.09.1958);
  • „За доблесну працю в ознаменування 100-річчя від дня народження В.І. Леніна” (Указ Президії Верховної ради СРСР від 15.04.1970);
  • П’ять медалей ВДНГ СРСР  (2 срібні та 3 бронзові) ;
  • Медаль „Ветеран праці” (Постанова обласної ради народних депутатів від 09.11.1983);

Нагрудні знаки:

  • „Переможець соціалістичного змагання” ( 1973, 1974);
  • „Ударник ІХ п’ятирічки”.

 

С.Г. Бойко мешкає в місті Житомирі.