Наразі популярною залишається тема тероризму у світовій пресі. Завдяки технічному прогресові можливості терористів значно примножилися і досягають іноді безхмарних висот. За таких умов у людей складається враження, що тероризм просто невиліковний і неподоланий. Однак саме тут варто з’ясувати, чому виникає ось таке потворне бажання когось вбити, щось поруйнувати, спалити тощо. Очевидно, що глибина багатьох виниклих у суспільстві проблем недостатньо осмислюється державою, владою, політиками. З іншого боку, люди також не бажають вдаватися при вирішенні проблем до колись традиційних форм демократичного протесту. Таким чином, виникає ілюзія, що проблему можна вирішити враз і кардинально. Але ж це вже було! Вбивства, замахи, експропріації та напади на чиновників і політиків мають таку ж саму древню історію, як і весь світ. Але прогресу таким чином не досягав ніхто. Лише кров, лише безневинні жертви, імена яких ніколи нікому і ні про що не говорять. Українське суспільство, здавалося б, проблеми світового тероризму щасливо обминає. На щастя і поки що. Хоча проявів терору вистачає і у нас. Поряд з терором ходять вандалізм щодо поховань на кладовищах, який наче пошесть, проявляється у різних куточках нашої країни. А скільки інтернетівських чи телефонних «терористів» можна спостерігати чи не щодня, клацнувши «мишкою» комп’ютера? Саме з Інтернету або з телефонної слухавки розпочинають свою ходу у «великий» і «справжній» терор більшість найнебезпечніших злочинців, які спочатку отримують відчуття безкарності за вчинене, розміщене, створене і надіслане. А як із погрозами, як із вимогами, погрозами про вибух та підпал? Це вже кримінал і неабиякий. Тут вже стаття Кримінального Кодексу України - 258 «терористичний акт», в якій записано, що особа, котра «з метою впливу на прийняття рішень чи вчинення або невчинення дій органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, службовими особами цих органів, об’єднаннями громадян, юридичними особами, або привернення уваги громадськості до певних політичних, релігійних чи інших поглядів» погрожує вчинити підпали, вибухи чи інші дії, які створюють небезпеку для життя чи здоров’я  людини – караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років. 

 

Але ж поряд із криміналом поки що крокує вседозволеність та зневага, цинізм та нахабство, які декому здаються всього лише проявами демократії. Не варто забувати, що суспільство поки що має здатність до опору таким проявам і реагуватиме адекватно. 

Так що перед  тим, як залякати когось своїм посланням в Інтернеті або зателефонувати та повідомити про замінування, подумайте, не потрапите ви або ваша дитина в розряд зловмисників-терористів, до яких наразі правоохоронні органи приділяють особливу увагу. Даже просте «послання» по «емейлу», яке містить погрози або залякування конкретної людини, може стати предметом серйозного розслідування та мати дуже неприємні наслідки. До того ж, треба пам’ятати, що навіть найменші витівки та жарти завжди закінчувалися масштабними неприємностями і навіть трагедіями, і тоді їх ініціатори (мовою закону – організатори та підбурювачі) не завжди могли пояснити самі собі, як же так сталося, що зовні невинна витівка набувала все більш виразних рис злочину.

Новини

All news