Мокрицький Георгій Павлович

Мокрицький Георгій Павлович – літератор, публіцист, видавець, краєзнавець, фотохудожник, історик архітектури, громадський діяч

Народився 28 січня 1952 року у Житомирі в сім’ї інтелігентів. У 1974 році закінчив Житомирський сільськогосподарський інститут. Після демобілізації з армії працював у Житомирській обласній організації товариства «Знання». З 1981 року – кореспондент, старший кореспондент, завідувач відділу листів і масової роботи обласної газети «Комсомольська зірка»; у 1986-1988 працював в Житомирській районній газеті «Зоря комунізму»; у 1989-1995 у газеті «Житомирський вісник» - репортером, завідувачем відділу, відповідальним секретарем. У 1997 заснував приватне краєзнавче видавництво «Волинь» і є його головним редактором.

Є членом редколегії Всеукраїнського науково-популярного журналу «Краєзнавство», членом Головної Ради Українського Товариства охорони пам’яток історії та культури,  Віце-головою Житомирського науково-краєзнавчого товариства дослідників «Волині».

Найплідніший в області автор в галузі краєзнавства, відомий в Україні й за її межами. Видав 64 книги і монографії. Ініціатор, упорядник видавничої серії «Історія трудових колективів Житомирщини». Понад 10 років – заступник голови комісії з топоніміки Житомирської міської Ради. Є автором телевізійних фільмів, ведучим і учасником циклів передач з краєзнавства.

Нагороджений Житомирською міською радою почесною відзнакою «За заслуги перед містом» ІІІ і ІІ ступеня, почесним знаком УМВС України «За заслуги перед міліцією»; Почесними грамотами і грамотами Житомирської облдержадміністрації і обласної ради; Державного комітету України з радіомовлення і телебачення; правління Національної Спілки архітекторів України, Головною радою Українського Товариства охорони пам’яток історії і культури; міською радою; Патріархом Київським всія України-Русі Філаретом, Київським інститутом бізнесу і технологій тощо.

Заслужений журналіст України (1993), член Національної спілки журналістів України (1983), член Національної Спілки архітекторів України (1995), голова Житомирської організації Українського Товариства охорони пам’яток історії та культури (з 2011 р.).

 

Мельник Сергій Іванович

Мельник Сергій Іванович - народний депутат II скликання

 

Народився 5 червня 1958 р. (Алтайський край, Павлівський район, зерно-радгосп «Комсомольський»). У 1981 р. закінчив Житомирський сільськогосподарський інститут, вчений агроном.

Працював агрономом, керуючим відділом колгоспу «Україна», с.Кодня Житомирського району. Головний агроном колгоспу ім.Куйбишева, с.Озерянка Житомирського району. З 1984 по 1986 р. – головний агроном колгоспу «Комунар» Житомирського району. У 1986-1994 рр. – голова КСГП ім.Корольова Житомирського району. У 1994-1997 рр. – Народний депутат України, член Комітету з питань соціальної політики. У 1997-2000 рр. – заступник Міністра агропромислового комплексу України. З 08.2001 по 05.2002 р. – заступник Державного секретаря Міністерства аграрної політики України.  З 05.2002 до 07.2003 р. – Державний секретар Міністерства аграрної політики України. З 07.2003 по 04.2004 р. – Перший заступник Міністра у зв’язках з Верховною Радою України Міністерства аграрної політики України. З 12.2004 до 02.2005 р. – начальник Державної інспекції з контролю за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів Міністерства охорони навколишнього природного середовища.

24 лютого 2005 року Указом Президента України призначений заступником Міністра аграрної політики України. 26 квітня 2010 року призначений Першим заступником Міністра аграрної політики України.

З 08.12.2010 р. - Голова державної служби з охорони прав на сорти рослин України. У 2011-2012 рр. - заступник Міністра аграрної політики та продовольства України - керівник апарату.

Кандидат економічних наук, професор. Нагороджений орденом «За заслуги» IIІ ступеня.

 

#

Лупенко Юрій Олексійович – доктор економічних наук, професор, академік Національної академії аграрних наук України, директор ННЦ «Інститут аграрної економіки» НААН України

 

Народився 3 жовтня 1957 р у м. Коростень Житомирської області. Вищу освіту здобув на економічному факультеті Житомирського сільськогосподарського інституту, який закінчив у 1978 р за фахом «Бухгалтерський облік у сільському господарстві». Працював економістом радгоспу (1978-1980 рр), потім – молодшим науковим співробітником Науково-дослідного інституту сільського господарства Нечорноземної зони України.

З 1981 по 1984 рр навчався в аспірантурі Українського науково-дослідного інституту економіки і організації сільського господарства ім. О.Г. Шліхтера. Після закінчення аспірантури працював молодшим, старшим, провідним науковим співробітником, завідуючим сектором, заступником завідуючого відділом, закінчив докторантуру інституту (1994-1997 рр).

З 1998 р на державній службі. Працював заступником, першим заступником Керівника Головного управління з питань економічної політики Адміністрації Президента України (1998-2005 рр), Головної служби соціально-економічної політики Секретаріату Президента України (2006 р), завідувачем Відділу соціально-економічних питань Апарату Прем’єр-міністра України (2007 р), директором департаменту Державного агентства України з інвестицій та інновацій (2008-2010 рр), директором департаменту Міністерства фінансів України (2010-2011). З жовтня 2011 р призначений директором Національного наукового центру «Інституту аграрної економіки» Національної академії аграрних наук.

За результатами досліджень опубліковано 165 наукових праць, в тому числі 23 монографії, 12 навчальних посібників, 26 науково-практичних та методичних рекомендацій. Підготував 7 кандидатів економічних наук.

Заслужений діяч науки і техніки України (2004 р), нагороджений Почесною грамотою Кабінету Міністрів України (2004 р). Державний службовець третього рангу (2002 р).

Головний редактор міжнародного наукового виробничого журналу «Економіка АПК», у складі редакційних колегій низки фахових журналів України, спеціалізованої вченої ради по захисту докторських дисертацій у НДФІ Мінфіну України.

Кирильчук Євген Іванович

Кирильчук Євген Іванович – народний депутат України

 

Євген Іванович Кирильчук народився 3 жовтня 1940 року на Хмельниччині у селянській родині. Закінчив Житомирський сільськогосподарський інститут. За фахом – учений-агроном. У 1965-66 роках служив в армії. Потім завідував відділом гідромеліорації, працював заступником директора Володимир-Волинського технікуму гідромеліорації і механізації сільського господарства.

З 1973 року - на партійній роботі у Володимир-Волинському, Ратнівському, Ківерцівському районах Волині. Закінчив Академію суспільних наук у Москві, отримав фах політолога. У 1985-1998 роках був першим заступником голови облвиконкому, очолював Волинський обком профспілок, обирався головою Волинської обласної ради профспілки АПК.

Народний депутат України чотирьох скликань. Перший заступник Голови Комітету Верховної Ради України з питань бюджету.

Почесний громадянин Ківерцівщини. Нагороджений Почесною грамотою Верховної Ради, Почесною грамотою Кабінету Міністрів України, орденом «Козацької слави України», трьома медалями.  

Зоря Сергій

Зоря Сергій – старший економіст відділу розвитку сільського господарства та сільської місцевості Світового Банку (Вашингтон)

 

Закінчив економічний факультет Державної агроекологічної академії України у 1996 році за фахом «Економіст зовнішньоекономічної діяльності». З 1997 по 1998 рік працював у проекті Аграрної Політики за підтримки Американської Агенції Міжнародного Розвитку. У 1998 році став спеціалістом з питань агробізнесу в Комерційному відділі Посольства США, де займався підтримкою американських інвестицій та налагодженням торгівельних зв»язків американських компаній з українськими партнерами.

В 1999 році поступив на докторську програму в Університеті м.Гьоттінген (Німеччина). В 2003 році став доктором економічних наук, захистивши роботу на тему «Взаємозалежність між сільським господарством і макроекономікою в Україні». Протягом навчання працював у проектах з підтримки аграрної політики в Азербайджані, Росії та Україні.

З 2005 року працює в Світовому Банку у Вашингтоні. Відповідає за моніторинг виконання плану розвитку сільського господарства Світового Банку, працює над аграрними реформами та допомагає різним країнам світу покращити якість державної підтримки аграрного сектора.

До цього працював у трьох відділах Світового Банку. В Європейському відділі він працював з уpядами Латвії, Литви, Румунії, Сербії, Словаччини та України. У Південній Азії він допомагав урядам Китаю та Філіппін покращити показники аграрного розвитку та підвищити добробут населення. В Африці працював в Танзанії, Уганді, Замбії та Південному Судані. Загалом за час роботи в Світовому Банку працював у більше ніж 20 країнах.

Запаловський Йосип Антонович

Запаловський Йосип Антонович – голова Житомирської обласної ради (2010-2014 рр.)

 

Народився 25 жовтня 1947 року в с.Стара Рудня Червоноармійського району Житомирської області. У 1977 році закінчив Житомирський сільськогосподарський інститут за спеціальністю економіст-організатор сільськогосподарського виробництва. З березня по вересень 1966 року працював слюсарем райоб’єднання "Сільгосптехніка" у м.Новограді-Волинському.

З вересня 1966 по грудень 1968 року проходив строкову службу в армії. З 1969 року по 1990 рік працював на різних посадах в комсомольських та партійних органах: інструктором, завідуючим фінансово-господарським відділом обкому комсомолу, завідуючим обласними курсами підвищення кваліфікації партійних та радянських працівників Житомирського обкому Компартії України. З жовтня 1990 по червень 1992 року займав посаду заступника директора підприємства "Укравтоматика". З 1992 року по 2004 рік займав керівні посади в ряді банківських установ. З вересня 2004 року по лютий 2005 року – заступник голови Житомирської облдержадміністрації. З березня 2005 по липень 2006 року - радник голови правління АКБ «Київ». З жовтня 2006 року по жовтень 2007 року – заступник директора Державної скарбниці Національного банку України. З листопада 2007 року по лютий 2008 року – заступник генерального директора Державного підприємства "Агроспецсервіс", м.Київ. З 2008 року по 2010 рік працював в Апараті Верховної Ради України.

З 4 червня 2010 року призначений заступником голови – керівником апарату облдержадміністрації. У 2010-2014 роках – голова Житомирської обласної ради. Віце-президент міжнародної громадської організації "Земляцтво житомирян".

Нагороджений орденом "Знак Пошани", Почесною грамотою Верховної Ради України.

 

Забела Юрій Володимирович

Забела Юрій Володимирович – політик, громадський діяч, депутат Київської обласної ради

 

Народився у селі Варварівка Ємільчинського району Житомирської області. Вищу освіту здобув у Житомирському сільськогосподарському інституті за спеціальністю зоотехнік. Трудову діяльність розпочав на початку 80-х різноробочим хмелерадгоспу «Комсомолець» у рідному селі. Згодом, після завершення навчання в інституті та служби в армії працював зоотехніком у селі Рихальське Житомирської області. У 1989 став головним зоотехніком, заступником директора радгоспу «Київський» у селі Маковище Макарівського району Київської області. 1992 – 1995 – єгер мисливського господарства на Київщині. З 1995- 2002 – керує сільгосппідприємством «Київське», згодом до грудня 2006 – очолює ТОВ «Агрофірма «Київська».

У 2007 р. очолює Макарівську районну державну адміністрацію. У листопаді цього ж року Указом Президента України призначений на посаду голови Житомирської обласної державної адміністрації, яку очолював до березня 2010 року. З 2011 р. – депутат Київської обласної ради.

Єршов Аркадій Віталійович

Єршов Аркадій Віталійович (21.05.1936 – 21.05.2005) –  український державний діяч, народний депутат України 1-го скликання, Міністр соціального захисту населення України

 

Народився 21 травня 1936 року в місті Вознесенську Миколаївської області. Член КПРС з 1956 року. Закінчив Житомирський сільськогосподарський інститут та Вищу партійну школу при ЦК КПРС.

У 1953–1955 роках працював учителем Анатоліївської середньої школи.

У 1955–1961 роках – Секретар РК ЛКСМУ; інструктор РК КПУ; секретар парторганізації колгоспу ім. Потриваєва, Перший секретар РК ЛКСМУ Тилігуло-Березанського району Миколаївської області.

У 1961–1963 роках – Другий секретар Миколаївського ОК ЛКСМУ.

У 1963–1965 роках – Перший секретар Миколаївського сільського ОК ЛКСМУ.

У 1965–1966 роках – Голова виконкому Жовтневої районної Ради міста Миколаєва.

У 1966–1972 роках – Інструктор Рівненського ОК КПУ, голова виконкому Дубнівської районної ради, Перший секретар Сарненського РК КПУ.

У 1972–1990 роках – Перший заступник голови, голова виконкому Рівненської обласної ради, міністр соціального забезпечення України.

У 1990–1994 роках – Народний депутат України від Сарненського виборчого округу № 341.

Помер 21 травня 2005 року. Похований на Байковому кладовищі.

Добринська Ніна Каїтанівна

Добринська Ніна Каїтанівна – голова Житомирської обласної організації профспілки працівників агропромислового комплексу України (2006-2014 рр.), заступник директора департаменту агропромислового розвитку Житомирської облдержадміністрації

Народилася 1 травня 1959 року в с.Соснівка Житомирського району Житомирської області сім’ї колгоспників. В 1976 році закінчила Троянівську середню школу та почала працювати в колгосп "Дружба" Житомирського району. В лютому 1977 року була призначена на посаду секретаря голови колгоспу. В листопаді 1977 року поступила на підготовче відділення Житомирського сільськогосподарського інституту, після закінчення якого в 1978 р. зарахована в склад студентів економічного факультету інституту. В січні 1984 року закінчила курс навчання за спеціальністю "Економіка і організація сільського господарства" і отримала кваліфікацію економіста організатора сільськогосподарського виробництва.

В березні 1984 року прийнята на посаду економіста колгоспу імені Калініна Житомирського району. У 1991 році перейшла на роботу в обком профспілки працівників агропромислового комплексу на посаду інструктора.

В березні 2002 року вступила на заочне відділення факультету правознавства Міжрегіональної академії управління персоналом, яку закінчила в 2004 році і отримала кваліфікацію юриста.

У травні 2005 року обрана заступником голови Житомирської обласної організації Профспілки працівників агропромислового комплексу України, а у 2006 році – її головою. У 2014 р. призначена на посаду заступника директора департаменту агропромислового розвитку Житомирської облдержадміністрації.

Нагороджена відзнакою Мінагрополітики «Знак Пошани», вищою відзнакою профспілок «Заслужений працівник профспілок України».

Вівсик Сергій Ананійович

Вівсик Сергій Ананійович – генеральний директор ВАТ «Житомирський маслозавод» компанії «Рудь»

         

Народився 20 липня 1977 року в селі Дідків Радивилівського району Рівненської області. У 1994 році закінчив Врублівську середню школу, в цьому ж році вступив, а в 1999 році закінчив Державну агроекологічну академію України (м. Житомир), де отримав спеціальність інженера-механіка сільського господарства. З лютого 1999 року по лютий 2000 року працював інженером відділу держнагляду ДУСМС м. Житомира. З березня 2000 року по вересень 2000 року працював на посаді комерційного директора ДП ТКФ «Рудь» ВАТ «Житомирський маслозавод». З вересня 2000 року по січень 2003 року працював на посаді директора ТОВ Айс ТІМ м. Житомира. З лютого 2003  року – заступник комерційного директора ВАТ «Житомирський маслозавод». В квітні 2004 року зайняв посаду комерційного директора, а в січні 2007 року – посаду генерального директора ВАТ «Житомирський маслозавод» компанії «Рудь».

Бородіна Олена Миколаївна – доктор економічних наук, профессор, член-кореспондент НАН України, завідувач відділу економіки і політики аграрних перетворень Інституту економічного прогнозування НАН України

Народилася у 1959 році в м. Житомирі в сім`ї робітників. У 1981 р. з відзнакою закінчила економічний факультет Житомирського сільськогосподарського інституту. Після закінчення аспірантури і захисту кандидатської дисертації (1989р.) працювала у Науково-дослідному інституті економіки та організації сільського господарства ім. О.Г.Шліхтера (Київ) молодшим науковим співробітником, науковим співробітником, старшим науковим співробітником, провідним науковим співробітником, заступником  завідувача відділі аграрної та соціальної політики.  Протягом 1996-1997 рр. навчалася в Інституті економічного розвитку Світового Банку за програмою “Проектний аналіз у сільському господарстві”.

У 2008-2009 рр. в рамках Міжнародної Програми академічних обмінів ім.Фулбрайта проводила дослідження в Університеті Вісконсін-Медісон (США). Є керівником міжнародного Проекту Європейської Комісії «Перспективи розвитку сільського господарства та сільського розвитку в Україні», який виконується спільно з Об’єднаним дослідницьким центром ЄК (JRC  IPTS) в рамках Європейської політики сусідства країн-партнерів (ENPPC).

Автор і співавтор більше 140 наукових праць, в тому числі  17 монографій. Підготувала 3-х кандидатів наук. Нагороджена Грамотою Верховної Ради України. Член Міжвідомчої наукової ради Національної академії наук України та Національної академії аграрних наук з проблем агропромислового комплексу; науково-експертної колегії з проблем соціально-економічного розвитку при Кабінеті Міністрів України  (2008р).; Координаційної ради з питань аграрної політики при Кабінеті Міністрів України та членом робочої групи з питань удосконалення державної аграрної політики при Секретаріаті Президента України (2005-2008 рр.); членом відділення аграрної економіки і земельних відносин Української академії аграрних наук (2007-2009р.р.); членом Європейської асоціації економістів-аграрників; членом редколегії провідних фахових економічних видань -  “Економіка та прогнозування”,  “Український соціум”.

Бойко Анатолій Леонідович – відомий вірусолог, еколог, біотехнолог, доктор біологічних наук, професор, академік НААН.

 

Народився 11 березня 1938 р. у смт Корнин Попільнянського району Житомирської області. У 1962 р. закінчив Житомирський сільськогосподарський інститут (спеціальність агрономія). У 1962- 1963 рр. працював помічником завідувача держсортодільниці в Житомирської області. Упродовж 1963- 1966 рр. - аспірант (спеціальність вірусологія), а в 1966-1978 рр. - співробітник Інституту мікробіології та вірусології ім. Д. К. Заболотного АН УРСР. Протягом 1978-2004 рр. був завідувачем кафедри вірусології Київського національного університету імені Тараса Шевченка. З 2004 р. по теперішній час — професор ННЦ «Інститут біології» Київського національного університету імені Тараса Шевченка. У 1997 р. - експерт Європейської комісії (Брюссель). Виступав науковим консультантом та читав лекції з питань вірусології, екології та біотехнології в наукових центрах і університетах Росії, Угорщини, Польщі, В'єтнаму, США, Словаччини, Голландії та ін.

А. Л. Бойко – фундатор вітчизняної школи вірусологів нового покоління. Учений сформулював концептуальні основи поведінки вірусів у біологічних об'єктах у разі дії на них радіації та геліокосмофізичних факторів. Ним виявлено нові віруси та їхні штами, які мають поширення в регіонах радіаційного навантаження. Здобутком ученого, його учнів є створення новітніх технологій оздоровлення від вірусів понад 500 сортів, клонів рослин, які впроваджено в АПК України. Безпосередньо ним отримано та проведено аналіз 3650 електронографій вірусів і клітин рослин, ссавців, бактерій, віроїдів.

А. Л. Бойко збагатив світову науку працями першочергового значення, самостійно й у співавторстві опублікував понад 480 наукових праць, з-поміж них 7 книг монографічного спрямування, 4 посібники, 1 підручник, десятки брошур — рекомендацій для виробництва, має 16 сучасних винаходів — патентів, авторських свідоцтв, зареєстрованих сортів рослин. Підготував 26 кандидатів та 5 докторів наук. Серед його учнів сотні спеціалістів і магістрів.

А. Л. Бойко нагороджений медалями «До 1500-річчя Києва», «Ветеран праці», «За трудову доблесть», медалями ВДНГ СРСР та УРСР, Почесними грамотами АН УРСР, УААН, Міністерства освіти і науки України, Кабінету Міністрів України, Почесною відзнакою УААН, відзнакою мера Києва.

У 2005 р. за цикл наукових праць «Моніторинг вірусних інфекцій: діагностика, профілактика» йому було присуджено Державну Премію України в галузі науки і техніки та Премію ім. академіка Д.К. Заболотного НАН України, а в 2004 р. удостоєно почесного звання заслужений діяч науки і техніки України та ордена князя Ярослава Мудрого в галузі науки і техніки Академії наук вищої школи України. У 2010 р. він став лауреатом Премії НААН, має зарубіжні дипломи, сертифікати.

Бовсунівський Іван Павлович – керівник ПАФ «Дружба»

 Народився в с. Бовсуни Лугинського району Житомирської області 7 лютого 1959 року. В 1976 році закінчив Бовсунівську середню школу. З 1977 року по 1980 рік проходив службу в рядах ВМФ. В 1983 році закінчив з відзнакою Ярунський технікум землевпорядкування і вступив до Житомирського сільськогосподарського інституту, який закінчив з відзнакою в 1987 році за спеціальністю економіст-організатор сільськогосподарського виробництва.

В 1988 році працював головним економістом колгоспу «Дружба» в с. Ставище Коростишівського району. З листопада 1988 року по вересень 1993 року – провідним економістом радгоспу «Дружба» Черняхівського району. З 1993 року по даний час – керівник ПАФ «Дружба».

Депутат районної ради шести скликань. Голова бюджетної комісії району чотирьох скликань.

Очолюване ним господарство протягом багатьох років є флагманом виробництва сільськогосподарської продукції в районі. Робота Івана Павловича, як керівника господарства, неодноразово була відмічена почесними грамотами районної та обласної держадміністрацій, районної та обласної рад. Нагороджений почесною грамотою Міністерства аграрної політики України (2006 р.). Відмінник освіти. Нагороджений відзнакою Мінагрополітики України «Знак Пошани» (2009 р.).

Баранівський Олександр Петрович політик і державний діяч

 Народився у 1955 р. в с. Гайки Володарсько-Волинського району Житомирської області. В 1974 р. з відзнакою закінчив Житомирський сільськогосподарський технікум за спеціальністю «Плодоовочівництво».

У 1976-1978 рр. – головний агроном колгоспу ім. Жданова, с. Дашенка (Володарсько-Волинський район). З 1978 р. – голова правління колгоспу ім. Дзержинського, с. Топорище (Володарсько-Волинський район). З 1985 року працював 1-м заступником голови Коростишівського райвиконкому. З 1993 р. – директор ТОВ “БАН”, м. Житомир. У 2005-2006 роках працював Міністром аграрної політики України. Народний депутат України IV-го та V-го скликань. Очолює Всеукраїнську громадську організацію “Захист дітей війни”. Є автором Закону України “Про соціальний захист дітей війни”. Кандидат економічних наук.

Новини

Усі новини

Житомирський національний агроекологічний університет


Онлайн-опитування “Реформування освіти зсередини: точка зору представників освітянського середовища”

Анкета для учителів, адміністрації закладів середньої освіти

Анкета для науково-педагогічних працівників, адміністрації закладів вищої освіти

Детальніше...


Онлайн-опитування "Впровадження автономності українських закладів вищої освіти в контексті європейського досвіду університетської автономії" 

Детальніше...


Тест з охорони праці 

 


Анкети моніторингового дослідження студентів

Korolov.Kosmos.Zhitomir

Освітній портал ЖНАЕУ


Корисні посилання